RU EN UA
Записаться на консультацию
Прикрепить документ
Загрузить Изменить Удалить
Очистить
Блог
Олександр Івахненко - адвокат

Специализация: міжнародний арбітраж, банківське право, спортивне право

Образование: Київський національний економічний університет, 2002

Записей в блоге: 39 Смотреть все записи

Кримінальна відповідальність за хуліганські діяння: історичний нарис. Частина 2

З давніх часів безкультурні, аморальні, особливо зухвалі та цинічні дії, що спрямовані на порушення громадського порядку, тягли сувору відповідальність. До того ж, як зазначає Л.О. Кузнєцова, якщо протиправне діяння відбувалося без будь-яких причин чи приводів і не було нічим спровоковане, то покарання істотно посилювалося [6, с.29].

Зокрема, у ст. 6 Поширеної редакції Руської Правди вказується: «Но оже будеть убил или в сваде, или в пиру явлено, то тако ему платити по верви ныне, иже ся прикладывають вирою» [7, c.64], тобто, як вказується у коментарі до цієї статті, тут мова йде про вбивство, вчинене у громадському місці («в пиру») у присутності інших осіб («явлено») [7, c.86].  

В.В. Налуцишин звертає увагу на те, що в Соборному Уложенні 1649 р. царя Олексія Михайловича передбачалась відповідальність за «озорство», під яким розумілось групові бійки «стінка на стінку» між жителями населених пунктів, вулиць тощо, кабатчина, брутальна лайка [5, c.9].

Однак, в Соборному Уложенні 1649 р. відповідальність за порушення громадського порядку передбачалась не тільки у цьому, але й у багатьох інших випадках. Особливо тут слід звернути увагу на такі положення.

Глава I «О богохульниках и о церковных мятежниках» містила норми, в яких прямо передбачалась відповідальність за порушення порядку будь-якими діями в момент здійснення релігійного обряду, а саме: «2. А будет какой бесчинник пришел в церковь божию во время святыя литургии, и каким ни буди обычаем божественныя литургии совершити не даст … 4. А будет кто пришел в церковь божиию, учнет бити кого ни буди, и убьет кого досмерти… 5. А будет ранит, а не досмерти убьет… 6. А будет такой бесчинник кого ни буди в церкви божии ударит, а не ранит… 7. А будет кого обесчестит словом, а не ударит…» [8, c.85 – 86].

Глава III «О государеве дворе, чтоб на государеве дворе ни от кого никакова бесчиньства и брани не было» містила норми, в яких передбачалась відповідальність за порушення порядку такими ж діями у місці перебування вищого органу державної влади [8, c.89 – 90], а в ст. 105 Глави X «О суде» передбачалася відповідальність за порушення такими ж діями порядку в момент здійснення правосуддя [8, c.112 – 113].

Тобто у всіх цих випадках встановлювалась відповідальність за злочини, які порушують громадський порядок або з мотивів неповаги до існуючого порядку, або хоча б з інших (особистих) мотивів, але з очевидним для винного порушенням громадського порядку.

Крім того, Соборне Уложення 1649 р. у ст. 17 Глави XXII «Указ за какие вины кому чинити смертная казнь, а за какие вины смертию не казнити, а чинити наказание» передбачало норму, в якій встановлювалась відповідальність за злочини, вчинені хоча б і без очевидного порушення громадського порядку, але з таких мотивів, які сучасна юридична наука та судова практика називають хуліганськими: «А будет кто с похвалы, или с пьянства, или умыслом наскачет на лошади на чью жену и лошадью ея стопчет и повалит, и тем ея обесчестит, или ея тем боем изувечит, и беременная будет жена от того его бою дитя родит мертво, а сама будет жива… А будет от того его бою та жена и сама умрет…» [8, c249 – 250].

Багато уваги розглядуваної категорії злочинів було приділено також в Уложенні про покарання кримінальні та виправні 1845 р. Зокрема, статтями 223 – 240 Глави III «Об оскорблении святыни и нарушении церковного благочиния» Розділу II « О преступлениях против веры и о нарушении ограждающих оную постановлений» передбачалася відповідальність за різноманітні злочини, вчинені в момент здійснення релігійних обрядів; у цьому ж Розділі II Глава IV «О святостатстве, разрытии могил и ограблении мертвых тел» містила ст. 256, в якій встановлювалася відповідальність «за разрытие могил для ограбления или для поругания над погребенными» [9, c.636 – 639, 643]. У Главі II « Об оскорблении и явном неуважении к присутственным местам» Розділу IV « О преступлениях и проступках против порядка управления» статті 301 – 316 передбачали ознаки злочинів у виді публічного прояву неповаги до Уряду та виданих ним нормативним документам, а також до порядку, встановленому в місцях розташування органів влади та управління [9, c.654 – 658]. Крім того, Розділ VIII «О преступлениях против общественного благоустройства и благочиния» у ГлавіIII « О нарушении общественного порядка, спокойствия и ограждающих оные постановлений» містив Відділення II «О распространении вредных слухов», у статтях якого (статті 1156 – 1158) встановлював відповідальність за завідомо неправдиве повідомлення про небезпеку [9, c.817].

У Кримінальному уложенні 1903 р. також було передбачено багато норм, яки встановлювали відповідальність за порушення громадського порядку або інші прояви неповаги до суспільства. Зокрема, Глава друга «О нарушении ограждающих веру постановлений» традиційно містила норми, в яких встановлювалась відповідальність за вчинення певних суспільно небезпечних діянь під час здійснення релігійних обрядів (статті 73 – 79) [10, c.32 – 33]. У Главі дванадцятої «О нарушении постановлений, ограждающих общественное спокойствие» мали місце ст. 262, яка передбачала відповідальність за вчинення бешкетувань у громадських місцях, та ст. 263, яка встановлювала відповідальність за завідомо неправдиве повідомлення про загрозу безпеці [10, c.109 - 110], а у Главі тринадцятої «О нарушении постановлений о надзоре за общественною нравственностью» містилися норми, відповідно до яких притягалися до кримінальної відповідальності «виновный в появлении в публичном месте в состоянии явного опьянения, угрожающем безопасности, спокойствию и благочинию» (ст. 284) та «виновный в причинении напрасных мучений домашним животным» (ст. 287) [10, c.117, 118]. Крім того, у Главі тридцятої «О повреждении имущества, путей сообщения, предостерегательних, граничных и тому подобных знаков или предметов» мали місце норми, які встановлювали відповідальність за діяння, що вчиняються у дійсності частіше за все з хуліганських мотивів, а саме: пошкодження публічного пам’ятника (п.1 ст.550), пошкодження предметів, що належать Церкві (ст. 553), пошкодження могили (ст. 554), порушення безпеки залізничного або водного транспорту (ст. 558) [10, c.210 – 214].   

У зв’язку з такою ситуацією у кримінальному законодавстві серед вчених наприкінці XIX – початку XX століття було багато дискусій про юридичну природу поняття хуліганства. На думку одних юристів (напр., Т.Г. Башилов, В.І. Громов) хуліганство є особливим видом злочину, тому вони вважали, що такий окремий склад злочину необхідно передбачити у кримінальному законодавстві, але багато інших вчених (напр., А.Н. Трайнін, М.П. Чубинський, В.Я. Гуревич) висловлювали думку про те, що такого злочину як хуліганство не існує, а є тільки хуліганські потреби та мотиви. Остання позиція була підтримана також на З’їзді руської групи Міжнародного союзу криміналістів, який відбувся у 1914 році в Петербурзі й не сприйняв пропозицію щодо включення до числа злочинів хуліганства як самостійного діяння [5, c.10; 6, c.35]. 

 

Бібліографічні посилання:

6.Кузнецова Л.О. Кримінальна відповідальність за хуліганство: порівняльно-правове дослідження: дис… кандидата юрид. наук: 12.00.08 / Кузнецова Лариса Олександрівна. – К., 2011. – 307с.

7.Российское законодательство X – XX веков. В девяти томах. Т.1. Законодательство Древней Руси. – М.: Юрид. лит., 1984. – 432с.

8.Российское законодательство X – XX  веков. В девяти томах. Т.3. Акты Земских соборов. – М.: Юрид. лит., 1985. – 512с.

9.Уложение о наказаниях уголовных и исправительных. Август 1845 г. // Полное собрание законов Российской империи. Собрание второе. Том XX. Отделение первое. – Санкт-Петербург: Типография II Отделения Собственной Е. И. В. Канцелярии, 1846. – С. 600 – 1010.

10.Уголовное уложение. Высочайше утвержденное 22 марта 1903 г. – Санкт- Петербург: Издание Государственной Канцелярии, 1903. – 284с. 

 

07. 03. 2016
|
4.8
/
25
| 0 комментариев |