RU EN UA
Записаться на консультацию
Прикрепить документ
Загрузить Изменить Удалить
Очистить
Блог
Михайло Хруленко - адвокат

Специализация: корпоративне право, кримінальне право, податкове право

Образование: Національний університет «Острозька академія», 2009; University of London (Лондонський університет)

Записей в блоге: 62 Смотреть все записи

Тільки встановлені факти: обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях

В Україні місцевий суд відмовився приймати поданий прокурором обвинувальний акт, який ґрунтується на припущеннях. Таке визначення колегія суддів винесла в підготовчому судовому засіданні  в кримінальному провадженні, розглянувши відповідний обвинувальний акт з додатками.

На думку суду, у викладі обставин правопорушення та обвинуваченні «детектив і прокурор роблять припущення щодо можливого залякування потерпілого», що є «грубим порушенням чинного українського та міжнародного законодавства, оскільки пред'явлене обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях».

Позиція суду базується на положеннях пункту 5 частини 2 статті 291 Кримінального процесуального кодексу України. Так, обвинувальний акт має містити виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими. Імперативний характер даної норми не дозволяє тлумачити її положення розширено, визначаючи, що в обвинувальному акті можуть міститися лише встановлені (а не можливі) фактичні обставини правопорушення.

Зі змісту обвинувального акту не зрозуміло чи інкримінується обвинуваченому «залякування» і на якій підставі інкримінується «схиляння».

Зокрема, детектив та прокурор неодноразово вказують на «залякування» потерпілого у викладі фактичних обставин та формулюванні обвинувачення. Однак, у кінцевому висновку щодо пред’явленого обвинувачення та правовій кваліфікації правопорушення дана обставина не згадується, але з’являється відсутня у тексті  раніше – «схиляння». Отже, дана обставина у контексті вимог  пункту 5 частини 2 статті 291 Кримінального процесуального кодексу України не може вважатися встановленою.

Також, зміст обвинувального акту не пояснює, у чому полягали «схиляння» та фактичне «залякування» і чи мали вони зовнішній прояв. Згадується лише про «можливе залякування», а це вже є припущенням прокурора та детектива.

Зазначимо, що Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод та практика Європейського суду з прав людини вимагає чіткого формулювання обвинувачення.

Так, згідно з пунктом «а» частини 3 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право бути негайно і детально поінформованим зрозумілою для нього мовою про характер і причини обвинувачення, висунутого проти нього.

Аналогічної правової позиції дотримується Європейський суд з прав людини в справі «Маттоціа проти Італії». В своєму рішенні суд вказує, що обвинувачений у вчиненні злочину має бути негайно і детально проінформований про причину обвинувачення, тобто про ті факти матеріальної дійсності, які нібито мали місце і є підставою для висунення обвинувачення; а також про характер обвинувачення, тобто юридичну кваліфікацію згаданих фактів. Хоча ступінь «детальності» інформування обвинуваченого залежить від обставин конкретної справи, однак у будь-якому випадку відомості, надані обвинуваченому, повинні бути достатніми для повного розуміння останнім суті висунутого проти нього обвинувачення,  що  є необхідним для підготовки адекватного захисту.

Таким чином, обвинувальний акт, що ґрунтується на припущеннях, є неконкретним, а незрозумілість суті пред’явленого обвинувачення позбавляє обвинуваченого можливості обрання адекватного способу захисту.

29. 08. 2016
|
4.9
/
21
| 0 комментариев |