Верховний Суд роз’яснив, чи зобов’язаний суд безпосередньо здійснювати огляд мобільного телефону як речового доказу
Касаційний ĸримінальний суд Верховного Суду у постанові від 8 травня 2025 роĸу по справі №751/3448/23 дійшов до наступних висновків, що безпосередній огляд речових доĸазів у судовому засіданні не є тотожним безпосередньому дослідженню доĸазів, наданих сторонами ĸримінального провадження, яĸі підтверджують або спростовують винуватість особи. Тому вирішення питання про необхідність огляду речових доĸазів під час судового розгляду належить до ĸомпетенції суду, яĸий може дійти висновĸу про можливість проведення таĸого огляду з власної ініціативи або ж за мотивованим ĸлопотанням сторін.
У сучасних кримінальних провадженнях дедалі частіше виникає потреба використання електронних пристроїв, таких як мобільні телефони, у якості речових доказів. Проте питання щодо того, чи зобов’язаний суд безпосередньо здійснювати їх огляд під час судового розгляду, залишається предметом дискусій.
Касаційний кримінальний суд у складі Верховного Суду (ККС ВС) надав важливе роз’яснення з цього приводу, яке має значний вплив на судову практику.
Тлумачення норм процесуального закону
ККС ВС провів системне тлумачення норм процесуального законодавства і дійшов висновку, що безпосередній огляд речових доказів у судовому засіданні не є тотожним безпосередньому дослідженню доказів, наданих сторонами кримінального провадження. Це означає, що суд не завжди зобов’язаний фізично перевіряти кожен доказ, зокрема мобільний телефон, якщо це не є необхідним для встановлення обставин справи.
Рішення про необхідність огляду речових доказів належить виключно до компетенції суду. Таке рішення може бути прийняте за власною ініціативою судді або на підставі мотивованого клопотання однієї зі сторін процесу — обвинувачення чи захисту. Зокрема, огляд може бути обґрунтований, якщо є потреба вирішити питання допустимості доказів або уточнити їх зміст.
Практичний кейс із провадження
У конкретній справі, яка розглядалася судами, мобільний телефон марки «Samsung», що належав обвинуваченому, був визнаний речовим доказом і долучений до матеріалів кримінального провадження постановою слідчого.
Під час судового засідання прокурор надав цей телефон для дослідження. Однак, як з’ясувалося, пристрій був захищений паролем, що унеможливило його огляд у залі суду. Спеціаліст, який брав участь у процесі, підтвердив цю обставину.
У підсумку, сторона обвинувачення відмовилася від подальшого дослідження телефону як доказу. Сторона захисту, у свою чергу, не заперечувала проти такої відмови та не подала до суду мотивованого клопотання про необхідність його дослідження. Це свідчить про те, що відсутність технічної можливості доступу до вмісту пристрою може вплинути на рішення сторін щодо використання його як доказу.
Висновки та значення рішення суду
Рішення ККС ВС підкреслює гнучкість підходу до дослідження речових доказів у судовому процесі. Суд не зобов’язаний самостійно долати технічні бар’єри, такі як пароль на мобільному телефоні, якщо жодна зі сторін не ініціює відповідних дій. Водночас це рішення нагадує сторонам про їхню активну роль у процесі: якщо захист чи обвинувачення вважають огляд телефону критично важливим, вони повинні подати обґрунтоване клопотання, яке може включати, наприклад, залучення фахівця для зняття захисту пристрою.
Це роз’яснення має важливе значення для адвокатів, прокурорів та суддів, адже воно встановлює чіткі рамки щодо використання електронних доказів у кримінальних справах. У контексті стрімкого розвитку технологій таке рішення сприяє адаптації судової практики до нових реалій, водночас зберігаючи баланс між процесуальними правами сторін і ефективністю судового розгляду.
