Як банківська таємниця може перетворитися на базу податківців
Уявіть собі світ, де ваші банківські рахунки та сейфи стають відкритою книгою для податківців. Звучить як антиутопія, чи не так? Але це не сценарій фантастичного фільму, а реальність, яку нам пропонує новий законопроект, схвалений Кабінетом Міністрів 21 квітня 2025 року. Уряд вирішив, що для приєднання до Єдиної зони платежів у євро (SEPA) нам просто необхідно передати податківцям ключі від наших фінансових таємниць. Давайте розберемося, що це означає і чому це може бути не найкращою ідеєю в умовах нашої податкової системи.
Що пропонує законопроект про реєстр рахунків та індивідуальних банківських сейфів громадян?
Згідно з документом, Державна податкова служба (ДПС) стане держателем та адміністратором реєстру рахунків та індивідуальних банківських сейфів фізичних осіб. Банки, Національний банк, небанківські надавачі платіжних послуг та емітенти електронних грошей будуть зобов’язані повідомляти податківців про відкриття та закриття рахунків, електронних гаманців, а також про укладення чи припинення договорів на надання банківських сейфів. Фактично, банківська таємниця, яка століттями вважалася священною, перетвориться на ще одну базу даних у руках ДПС.
Але це ще не все. Законопроект передбачає створення ще одного реєстру — кінцевих бенефіціарних власників трастів та подібних правових утворень. І вгадайте, хто буде його адміністратором? Правильно, знову ДПС. До цього додається механізм верифікації інформації про таких власників, щоб, очевидно, ніхто не зміг сховатися за складними юридичними конструкціями.
Серед інших нововведень:
• Викривачі: вводиться їхній правовий статус, право на безоплатну вторинну правничу допомогу та захист їхньої ідентичності. Звучить непогано, але чи працюватиме це на практиці?
• Санкції: посилюються покарання за неподання або подання недостовірних відомостей про бенефіціарів та структуру власності юридичних осіб.
• Фінансовий моніторинг: розширюється перелік суб’єктів, які підпадають під нагляд, зокрема довірчі власники трастів, а Мін’юст отримує нові повноваження у сфері запобігання відмиванню грошей.
Усе це подається як необхідний крок для відповідності стандартам FATF та директивам ЄС. Але чи дійсно це вирішить наші проблеми, чи просто додасть нові?
Що це означає для нас?
На перший погляд, ідея здається логічною: більше прозорості, менше можливостей для ухилення від податків чи відмивання грошей. Але давайте подивимося на це з іншого боку. В Україні, де корупція в податковій системі давно стала притчею во язицех, надання ДПС доступу до таких чутливих даних — це як вручити лисиці ключі від курятника. Хто гарантує, що інформація про ваші рахунки не буде використана для тиску на бізнес, шантажу чи банального збагачення окремих чиновників?
Створення нових реєстрів також означає більше бюрократії. Уявіть: банки та фінансові установи витрачатимуть час і ресурси на передачу даних, податківці — на їх обробку, а платники податків — на оплату цього всього через бюджет. І це в той час, коли економіка й без того не в найкращій формі.
Саркастичний висновок
Отже, уряд переконаний, що найкращий спосіб наблизитися до європейських стандартів — це віддати податківцям наші банківські таємниці. Ну звісно, хто ж краще за ДПС захистить наші дані та поборе корупцію? Їхня бездоганна репутація та багаторічний досвід у боротьбі з тіньовими схемами говорять самі за себе, чи не так? Жарти жартами, але цей законопроект більше схожий на спробу поставити воза попереду коня. Можливо, спочатку варто розібратися з корупцією всередині системи, а вже потім думати, як зробити податківців наглядачами за нашими гаманцями. Інакше замість SEPA ми отримаємо лише чергову корупційну годівницю.
Цей матеріал не лише інформує, а й змушує задуматися: чи готові ми пожертвувати приватністю заради сумнівних перспектив? Відповідь, здається, очевидна.
